Вступ

 Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, в яку народ вкладає своє давнє життя і розум, і досвід, і почуття.

Мова – це великий дар. І в кожного народу вона своя.

 Мова — це доля народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. Тому що наш народ створював мову віками, багато боровся і бореться за її існування і процвітання.

І ми, як свідомі громадяни нашої країни, повинні не тільки зберегти набуте, а й примножувати її багатства для прийдешніх поколінь.

  Мова – одне з найцінніших надбань, яке створили й залишили нам наші предки. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної і культурної багатоманітності.

 Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат еволюції кожного етносу. 

Мова - духовний скарб нації.

Мета: 

• формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава;
• розширювати знання про красу і багатство української мови;
• збудити прагнення учнів продемонструвати свої знання та вміння з української мови, спонукати їх до творчої праці;
• розвивати навички роботи в групах, пам’ять, увагу, швидкість мислення; 
• виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, глибоку повагу до рідної мови.